Міністерство науки і освіти України Національний університет “Львівська політехніка” Кафедра “Системи Автоматизованого Проектування” ОБЧИСЛЕННЯ У СИСТЕМІ EXCEL Методичні вказівки до лабораторної роботи № 4 по курсу: “Комп’ютерні системи менеджменту в малому та середньому бізнесі” Для фахової підготовки інженерів за спеціальністю „Комп‘ютерні системи проектування” – 7.080402 Львів 2002 Мета роботи: отримання практичних навичок роботи з формулами у табличному процесорі Excel . Теоретичні відомості Адресація комірок . У формулах зазвичай використовуються змінні . В формулах ЕТ роль змінних відіграють комірки - в них зберігаються дані для обчислень . Звернення до вмісту комірки відбувається через адресу . Адресація буває відносною та абсолютною . У випадку відносної адреса задається через ім’я стовбця та номер стрічки , на перехресті яких знаходиться комірка (наприклад В5) . Діапазон комірок задається адресами лівої верхньої та правої нижньої комірок через двокрапку (наприклад В3:Е12) . Відносна адресація задає позицію адресованої комірки відносно біжучої АК (в якій працює формула) . Це означає , що при переміщенні формули в іншу комірку адресація комірок-аргументів зміниться , і при обчисленні будуть взяті дані з інакших комірок , ніж попередньо . Якщо ж потрібно , щоб при переміщенні формули адреси аргументів не мінялися , то використовують абсолютну адресацію ; тоді потрібно перед іменем стовбця та номером стрічки ставити символ $ (наприклад $D$3) так само для діапазонів (наприклад $E$5:$F$17) . Бувають випадки , коли використовують змішану адресацію (F5:N$120 , $A1:$D$7) . Якщо , наприклад , заздалегідь відомо , що формула не може бути винесена за межі стовбця , то в аргументах можна зробити абсолютними імена стовбців , а стрічки задати відносно ($E5) . Для звернення до комірок за межами листа , на якому розміщена формула , потрібно додати до адреси префікс Sheet#! , де замість # - номер листа . Наприклад Sheet12!$J$5 - це абсолютна адреса комірки J5 на листі номер 12 . Приклад 1. Завантажте книгу Example4 . Виділіть область з даними В3:В6 і скопіюйте її в буфер . Перейдіть на інший лист і поставте курсор на якусь комірку (вона буде лівим верхнім кутком копійованої області) . Тепер викличте контекстне меню спеціальної вставки натисненням правої кнопки мишки або вибором пункту меню Правка/Специальная вставка . У діалоговому вікні виберіть вид вставки - Все . Як бачите , було вставлено формули , а якщо там є ссилки на комірки поза скопійованою зоною (які залишилися на 1-му листі) , то вони втрачають сенс . Відмініть вставку (Правка/Отменить ...) . Тепер повторіть вставку , але у діалоговому вікні замість О.К. натисніть Вставить ссылку . На цей раз у комірки було вставлено ссилки (відносні адреси)відповідних комірок на першому листі , і формули зберегли свій контекст . Іменування областей . Для зручності в ЕТ існує можливість надавати областям (діапазонам комірок) імена і надалі звертатися до них по цим іменам . Для присвоєння імені треба виділити область і вибрати пункт меню Вставка/Имя/Присвоить , і в діалоговому вікні задати ім’я (тут же можна редагувати стрічку діапазону комірок) . Можна вибрати Вставка/Имя/Присвоить , тоді діалогове вікно матиме вигляд як на рис.1. Тут можна задати джерело (звідки буде взято ім’я для області) . Імена можна задавати і несуміжним областям . При створенні імен слід дотримуватися наступних правил та рекомендацій :
довжина імені не повинна перевищувати 256 символів; Ім’я не повинне містити пробілів; Бажано , щоб ім’я вказувало на вміст області; Рис. 1 Автоматичне обчислення по діапазону комірок . ЕТ надає деякі можливості для автоматичного обчислення деяких часто використовуваних параметрів по виділеному діапазону комірок . Для цього потрібно виділити область і , помістивши курсор мишки на комірку автосумування у стрічці стану (див. рисунок 2) , натиснути праву кнопку мишки . Тепер можна вибрати потрібний пункт із меню : СЕРЕДНЄ КІЛЬКІСТЬ ЗНАЧЕНЬ КІЛЬКІСТЬ ЧИСЕЛ МАКСИМУМ ...